Всеукраїнська рекламна коаліція інформує про можливі зміни до законодавства, що регулює рекламну галузь України. Зміни викликані можливим введенням Верховною Радою механізму, який зобов’яже світових інтернет-гігантів, які працюють в Україні, платити податки в бюджет
Олена Андрієнко, Publicis Groupe, член Наглядової Ради ВРК з напряму GR, правового регулювання рекламної діяльності та аналізу законопроектів, що стосуються рекламної сфери, коментує законопроект № 4184, який вносить три важливі зміни для рекламної галузі України.
Цим проектом передбачаються зміни до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам.
«По-перше, передбачається скасування 20% податку, який зараз мають сплачувати всі, хто купує рекламні послуги у нерезидентів. Тобто зараз якщо клієнт хоче просуватися на зарубіжні ринки, вартість рекламної кампанії для нього зростає на 20%. Саме тому очікувані зміни є позитивними у двох аспектах. З одного боку, вони спрощують просування національним виробникам на іноземні ринки, усуваючи штучні податкові перешкоди. З іншого боку, у вітчизняних клієнтів з’являється стимул замість того, щоб шукати можливість проводити такі компанії через, скажімо, дистриб’юторів в інших країнах, звертатися безпосередньо до рекламних агентств в Україні за стратегічною розробкою та реалізацією рекламних компаній за кордоном. А це означає створення нових робочих місць в Україні.
По-друге, запроваджується так званий «податок на Google», що є трендом для багатьох країн, включаючи як ЄС, так і СНД. Безумовно, наразі відсутня однозначна відповідь, яким виявиться вплив на вартість послуг для кінцевих споживачів. Проте цей крок виглядає закономірним у контексті розробки оптимальних механізмів перерозподілу фінансових ресурсів, коли відбувається активний пошук балансу між глобалізацією та захистом національних ринків.
По-третє, нарешті має бути внесена зміна, яка усуне правову невизначеність щодо дати документів, підписаних в електронному форматі. Так, визначається, що датою документу є дата його складання (в ідеальному світі – до законопроекту потрібно внести уточнення, що «незалежно від дати фактичного накладення підписів сторін»). Адже зараз існує ризик, що якщо на акті наданих послуг вказана одна дата як дата його складання, а підписи накладені в інші дні (адже система фіксує таку дату), і таки дати припадають на різні податкові періоди, то податківці можуть визнати неправомірним включення до валових витрат чи формування податкового кредиту. Будемо сподіватися, що це положення з’явиться саме у такій редакції і застосовуватиметься до всіх податків, а не лише ПДВ. Це мегаважливо для розвитку електронного документообігу і переходу до безпаперових офісів,» – наголошує Олена Андрієнко.
Проект Закону був зареєстрований в 2020 році – деталі за посиланням.